Немного нормативки ФОСУ по собакам
ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ПЛЕМІННУ РОБОТУ
З ПОРОДАМИ МИСЛИВСЬКИХ СОБАК
І. Загальні положення
1. Головною метою ведення племінної роботи з породами мисливських собак в Україні є відтворення племінного поголів’я порід мисливських собак, стандартизованих в Україні, й удосконалення їх мисливських якостей та екстер’єру.
2. Племінна робота з породами мисливських собак ведеться Федерацією мисливського собаківництва України (далі по тексту – ФМСУ) у плановому порядку відповідно до затверджених Державним комітетом лісового господарства України «Положення про проведення виставок і виводок собак мисливських порід», «Положення про проведення випробувань і змагань собак мисливських порід», «Інструкцій з методики, техніки й організації експертизи собак мисливських порід на виставках і виводках», правил випробувань мисливських собак, «Введення у стандарти порід мисливських собак», а також відповідним документом із стандартів порід Міжнародної кінологічної федерації, стандартів інших країн, з яких походять породи собак та які не є членами Міжнародної кінологічної федерації, а також даного положення.
ІІ. Відбір племінного поголів’я та допуск до в’язок
3. Усе поголів’я мисливських собак поділяється на племінне і користувальницьке.
4. До племінних собак відносяться:
а) ті, що отримали на виставці племінну оцінку не нижче ІІ класу;
б) ті, що на момент оформлення в’язки ще не отримали племінної оцінки, але мають на виставках оцінку екстер’єру не нижче «добре», диплом по основних видах – на випробуваннях, а також повний чотирьохколінний родовід ФМСУ, допущені для запису до УПКМС з неповним родоводом, мають міжнародний родовід або родовід, виданий іноземною кінологічною організацією, з якою ФМСУ співпрацює на підставі договору.
5. На кожну племінну собаку за місцем її реєстрації видається «Сертифікат на право племінної діяльності» (додаток № 1), де щорічно, при наявності у собаки оцінки за екстер’єр, отриманої на виставці або виводці, чи проходження племінного огляду, проставляється відмітка про допуск до племінного використання. На племінного пса, окрім «Сертифіката на право племінної діяльності», видається «Відривний талон власника пса» (додаток № 2).
6. Для допуску до в’язок псів, які перебувають на обліку за межами України, останні повинні мати повний родовід загальноприйнятого в країні їх перебування зразка. При документальному оформленні в’язки з таким псом до акту в’язки обов’язково необхідно додавати копію даного родоводу та письмове підтвердження за підписом власника пса, що зобов’язання по оплаті за в’язку власником суки були виконані у повному обсязі.
7. Все інше поголів’я мисливських собак, що мають родовідні документи, але не пройшли експертизу на виставці чи виводці з оцінкою за екстер’єр не нижче ніж «Добре» та не отримали диплому на іспитах, відноситься до користувальницького поголів’я.
8. До в’язок допускаються племінні собаки у віці від двох (пси тер’єрів і такс у віці від 18 місяців) до восьми років. В окремих випадках в якості плідників можуть використовуватися особливо цінні собаки у віці, старше восьми років (з 8 до 10 років – за рішенням обласного осередку, з 10 до 12 років – відповідно до рішення Ради ФМСУ).
9. Як виняток, у регіонах, де кількість племінного поголів’я обмежена, дозволяється допускати до в’язок собак користувальницького поголів’я, походження яких відоме (число поколінь предків встановлюється в залежності від місцевих умов), з оцінкою екстер’єру не нижче «дуже добре». Відповідальна за племінну роботу особа повинна надати письмове погодження на в’язку, а кількість таких в’язок не повинна перевищувати однієї на собаку.
10. «Сертифікат на право племінної діяльності» не видається та не продовжується в наступних випадках:
– невідповідність собаки екстер’єрним характеристикам і/або характеристикам поведінки, властивим стандарту даної породи;
– наявності спадкових дефектів в конкретного плідника
– наявності в потомстві, отриманому від даного собаки, повторюваних спадкових дефектів;
– незадовільних умов утримання собаки-плідника;
– якщо при видачі акту на попередні мети були зафіксовані незадовільні умови утримання і вирощування цуценят;
– невиконання власником собаки-плідника умов даного положення;
– фальсифікації відомостей в племінній документації.
11. У будь-якому випадку не допускаються до в’язок собаки, які отримали на виставці або виводці оцінку «задовільно» або ті, що не мають оцінок за екстер’єр.
ІІІ. Відбір пар
12. В племінному мисливському собаківництві допускається лише чистопородне (всередині породи) розведення.
13. Відповідно до стану породи та завдань племінної роботи відповідальна за ведення племінної роботи особа самостійно визначає методи відбору.
ІV. Оформлення в’язок і видача родовідних документів
14. Осередки, що займаються веденням племінної роботи з породами мисливських собак, зобов’язані вести «Книгу в’язок і щенінь» відповідно до форми, що додається (додаток № 3).
15. У книзі в’язок реєструються виключно в’язки собак, які задовольняють усім вимогам даного положення і прийнятим до нього доповненням.
16. Родовідні документи на цуценят від в’язок, які були проведені з порушенням будь-яких вимог даного положення, не видаватимуться.
17. Централізована реєстрація в’язок проводиться правлінням ФМСУ. Виданий номер в’язки є номером «Довідки про походження мисливського собаки» на цуценят від зареєстрованого мету. Реєстрація в’язки проводиться на основі «Свідоцтва про в’язку плідників» (додаток № 4), засвідченого підписами власниками пса і суки, а в розплідниках – двома посадовими особами, за місцем реєстрації суки. «Свідоцтво про в’язку плідників» видається власникові суки до проведення в’язки.
Примітка: суку дозволяється в’язати не частіше одного разу в календарний рік, тобто перерва між в’язками повинна становити не менше 10 місяців.
18. При оформленні «Свідоцтва про в’язку плідників» власники пса та суки повинні внести до нього запис про умови розрахунку з власником пса-плідника та засвідчити його своїми підписами. При цьому він може претендувати на оплату в наступних розмірах.
18.1 При народженні одного цуценяти розрахунок не проводиться.
18.2 При народженні двох цуценят – половина середньої вартості цуценяти.
18.3 Якщо розрахунок за в’язку проводиться за рахунок аліментного цуценяти, то в записі про умови розрахунку вказується, в якому віці цуценя передаватиметься власнику пса-плідника. Якщо таке цуценя не було забране власником пса-плідника в указаний термін, то він втрачає будь-яке право власності на нього.
19. При взаємній домовленості між власниками пса та суки розрахунок за в’язку може бути здійснений будь-яким іншим способом.
Примітка 1: якщо власник суки має намір залишити одного або двох цуценят у себе, то йому надається право першого вибору, а власнику пса – право другого вибору.
Примітка 2: розрахунок за в’язку з власником пса може здійснюватися безпосередньо при проведенні в’язки, про що вноситься відповідний запис до «Свідоцтва про в’язку плідників», а власник пса надає власнику суки «Відривний талон».
20. Копії «Свідоцтва про в’язку плідників» і родовідних документів плідників обласні осередки і колективні члени зобов’язані надавати правлінню ФМСУ щоквартально.
21. У віці 30-45 днів спеціально уповноважена комісія у складі 2-3 осіб, з яких хоча б одна обов’язково повинна мати відповідну освіту або звання експерта-кінолога, проводить огляд цуценят, результати якого заносяться до «Акту огляду цуценят». Одночасно з цим проводиться обов’язкове таврування цуценят. В акті зазначається кількість, стать, окрас, номер тавра й інші прикмети цуценят, що визнані породними.
22. Клички всіх цуценят у меті повинні розпочинатися з певної однакової для усього мету літери. У разі наявності зареєстрованого заводського афікса або назви розплідника вони додаються до клички собаки.
23. У разі сумнівів у чистопородності хоча б одного цуценяти з мету весь мет забраковується, а довідки на цуценят не видаються.
24. У випадку відсталості в розвитку, наявності дискваліфікуючи вад, каліцтв і т.д., про що свідчить відповідний запис в «Акті огляду цуценят», може бути відмовлено в видачі родовідних документів на всіх або на окремих цуценят остаточно або ж до повторного їх огляду в старшому віці.
25. Ведення «Книги в’язок і щенінь», проведення огляду цуценят і видача довідок про походження цуценят покладаються на обласні осередки та колективних членів ФМСУ.
26. Документом, який посвідчує походження цуценяти, є «Довідка про походження мисливського собаки» (додаток № 5), яка видається власнику суки на кожне цуценя з мету окремо.
27. «Довідка про походження мисливського собаки» повинна бути оформлена у друкованому вигляді на основі реєстрації в’язки в «Книзі реєстрації в’язок і щенінь», «Акту огляду цуценят», копій родоводів батька та матері цуценяти, «Відривного талону власника пса», що є підтвердженням повного розрахунку з власником пса за в’язку. «Довідка про походження мисливського собаки» засвідчується підписами власника суки, посадової особи, відповідальної за ведення племінної роботи, а також підписом голови та печаткою обласного осередку чи колективного члену ФМСУ, що її видала.
28. «Довідка про походження мисливського собаки» повинна містити відомості про плідників: клички, власників, номери записів до УРКМС, отримані оцінки екстер’єру та польові дипломи. У випадку відсутності номеру УРКМС, як виняток, обов’язково вказується номер свідоцтва або довідки про походження мисливського собаки.
29. У випадку виявлення у цуценяти під час огляду дискваліфікуючих (неповнозубість, наявність зайвих зубів, неправильний прикус і т.д.) або недискваліфікуючих вад на титульній стороні «Довідки про походження мисливського собаки» проставляється відповідна помітка.
30. Отримання довідок про походження на цуценят власник суки засвідчує своїм підписом у «Книзі в’язок і щенінь».
31. При передачі цуценяти новому власникові заводчик (власник суки) зобов’язаний вручити йому «Довідку про походження мисливського собаки».
32. Реалізація цуценят проводиться на розсуд власника суки-плідниці, але у першу чергу – членам-власникам мисливських товариств, що мають право використовувати собак на полюванні. Якщо обласним осередком або колективним членом ФМСУ проводиться реєстр заявок на придбання цуценяти певної породи, то працівник цього осередку (колективного члена) ФМСУ повинен подати такі заявки на розгляд власника суки-плідниці.
33. Після досягнення цуценям 10-місячного віку «Довідка про походження мисливського собаки» може бути замінена на постійне «Свідоцтво на мисливського собаку» (додаток № 6).
34. При поданні відповідної заяви з боку власника мету на цуценя, що вивозиться за межі України, «Свідоцтво на мисливського собаку» може бути оформлене у більш ранньому віці.
35. За бажанням власнику на додаток до «Свідоцтва на мисливського собаку» може бути видана «Книга робочих випробувань та виставок» (додаток № 7).
36. Для видачі «Свідоцтва на мисливського собаку» на основі довідки про походження, виданої не ФМСУ, а іншою організацією, що займається мисливським собаківництвом в Україні, до неї повинні бути додані копії родовідних документів плідників.
37. У випадку невиконання п. 21 видача «Свідоцтва на мисливського собаку» в обмін на «Довідку про походження мисливського собаки» не проводитиметься.
38. Обмін довідки про походження, виданої в іншій країні, на родовідне свідоцтво здійснюється за місцем її видачі.
V. Українська племінна книга мисливських собак
39. Для централізованого реєстру відомостей про племінне поголів’я мисливських собак рекомендується проводити запис собак, що відповідають установленим вимогам: повний чотирьохколінний родовід, оцінка екстер’єру не нижче добре та диплом на випробуваннях по основному виду дичини – до Української племінної книги мисливських собак.
---------- Добавлено в 10:10 ---------- Предыдущее сообщение было размещено в 10:07 ----------
ЗАТВЕРДЖЕНО
Президією Федерації
мисливського собаківництва України
27 лютого 2004 р.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ РОДОВІДНУ КНИГУ МИСЛИВСЬКИХ СОБАК (УРКОС)
• Українська родовідна книга мисливських собак (УРКОС) ФМСУ продовжує запис та нумерацію, яку з 1962 року вів УТМР, що закінчив запис до неї 01.03.2004р.
• Ведення Української родовідної книги мисливських собак (УРКОС) покладається на Федерацію мисливського собаківництва України.
• Українську родовідну книгу мисливських собак веде її секретар – спеціаліст-кінолог.
При необхідності для надання допомоги по запису і веденню книги можуть бути притягнуті громадські працівники – кінологи, спеціалісти по породам.
• Українська родовідна книга мисливських собак складається з:
• томів порядкового запису собак, причому на кожну породу ведеться окремий том;
• картотеки УРКОС, що складається з копій свідоцтв на мисливських собак і даних про них, занесених в комп”ютер: картотека також складається з відділів по породам.
• Кожному собаці, записуваному до УРКОС, присвоюється номер, а через дріб указується рік запису до книги (двома останніми цифрами року). Буквені індекси порід не використовуються.
В реєстраційний томах за порядковим номером записують в рядок наступні дані про собаку: кличку, номер родовідного свідоцтва, стать, колір, дату народження, прізвище, ініціали та адресу власника собаки, після чого указують дату запису.
• До Української родовідної книги мисливських собак записують собак, що мають:
• оцінку екстер”єра не нижче ніж “добре”;
• диплом будь-якого ступеню за профільними видами дичини, одержаний на польових іспитах чи змаганнях;
• встановлені повні чотири покоління предків, приналежність яких до даної породи доказова; для імпортованих собак допускається триколінний родовід, цілком оформлений в країні, з якої вивезений собака.
• Документом для запису собаки в УРКОС є вірно оформлене Свідоцтво на мисливського собаку.
• Запис в УРКОС робиться за зверненням організацій, що ведуть племінну роботу з мисливськими собаками, до звернення прикладають справжнє “Свідоцтво на мисливського собаку” і завірену організацією, що звертається, його копію. Для запису собак, привезених з-за кордону, прикладається також ксерокопія справжнього свідоцтва, виданого в тій країні, звідки привезений собака.
• Після запису в УРКОС Організації, що направила родоводи для запису в УРКОС, повертаються справжні “Свідоцтва на мисливських собак” із записом: «записаний (а) в УРКОС під №...». Запис завіряється підписом секретаря УРКОС (штатного співробітника) і скріплюється печаткою ФМСУ.
• Усі записи в УРКОС ведуться українською мовою чи мовою країни, що видала свідоцтво про походження.
