Собачья аптека-всё на всякий случай.

[Ira]

Як самоcтійно робити ін'єкції собаці

Швидкість дії вводимих ліків, точність їх дозування робить ін'єкції незамінними. Коли потрібно швидко надати допомогу собаці; коли захворювання вимагає тривалого лікування строго дозованими препаратами; коли препарати є тільки у вигляді розчинів в ампулах; коли лікарський препарат неможливо дати собаці в рот, слід вдатися до ін'єкції.


Власник собаки повинен пам'ятати, що введення лікарських препаратів шляхом ін'єкцій вимагає певної навички і перші спроби можуть бути не блискучими, але невдалі результати не повинні викликати розчарування.


Для ін'єкцій користуються шприцами та голками, але необхідно придбати також пінцет (анатомічний, тобто без гачків) і стерилізатор.


Внутрішньом'язові ін'єкції


М'язи собаки не менш чутливі, ніж шкіра і підшкірна клітковина, і лікарські препарати, введені в них, за рахунок великої кількості кровоносних судин дуже швидко всмоктуються. Внутрішньом'язово вводять ліки, які при підшкірному введенні можуть викликати роздратування тканин (наприклад, магнію сульфат) або дуже повільно всмоктуються (антибіотики).


Для внутрішньом'язових ін'єкцій користуються голками з широким просвітом і достатньої для цього довжини. Діаметра просвіту голки побоюватися не слід. Біль у собаки виникає тільки тоді, коли голка тупа, або має шорсткість і щербини.


Внутрішньом'язові ін'єкції собаці найчастіше роблять у добре розвинений стегновий м'яз задньої кінцівки. На собаку обов'язково одягають намордник. При проведенні цієї ін'єкції необхідний помічник, який утримує собаку на боці, фіксуючи її задню кінцівку. Той, хто робить ін'єкцію, вибирає місце для уколу, розсовує шерсть, змочує це місце ватним тампоном з йодною настойкою, або спиртом.


Прокол роблять строго перпендикулярно до поверхні шкіри і вводять голку на 2/3 її довжини в м'яз. Лівою рукою шкіру під час проколу злегка придавлюють. Якщо голка увійшла занадто глибоко, або досягла кістки, лякатися цього не слід, а необхідно її трохи відтягнути і, переконавшись, що в шприці немає крові (значить, не потрапили голкою в кровоносну судину), повільно ввести ліки. Якщо ж у шприці з'явилася кров, голку необхідно витягнути і ввести її в інше оброблене йодної настойкою місце.


Підшкірні ін'єкції


Під шкірою у собаки знаходиться добре розвинена пухка тканина, забезпечена густою мережею дрібних кровоносних судин, що забезпечують хороше, але повільне всмоктування лікарських препаратів.


Під шкіру тваринам можна вводити ліки в кількості від декількох мілілітрів до півлітра. Причому підігріті до температури тіла собаки розчини всмоктуються набагато швидше холодних.


Роблячи ін'єкцію потрібно суворо дотримуватися призначень ветеринарного лікара і самовільно ні в якому разі не змінювати способу введення лікарського препарату. Від цього залежить успішний результат лікування хворої собаки. Для підшкірних ін'єкцій собаки можна використовувати безволосу частина внутрішньої поверхні стегон і обширну поверхню області лопаток.


У шию ін'єкції робити не слід, так як нашийник може викликати роздратування або потертість, що в подальшому призведе до різних запальних процесів.


Поверхня шкіри готується до ін'єкцій так само, як і при внутрішньом'язових ін'єкціях: шкіра звільняється від шерсті, протирається ваткою, змоченою в спирті або йодній настоянці. Лівою рукою шкіру в місці ін'єкції захоплюють у складку, в основу якої швидким рухом вводять голку шприца.


Техніка утримання шприца і проколу може бути різною. Після ін'єкції рекомендується протягом 1 хвилини злегка масажувати шкіру в місці введення ліків для того, щоб вона краще розподілилася в підшкірно-жировому шарі і не витікала назовні. Масажується шкіра з допомогу ватного тампончика або пальцями руки.



А.Е.Баpанов. Здоpовье вашей собаки. Пособие по сpочной пеpвой помощи внезапно заболевшей собаке


--------------------------------------------------------------------------------

---------- Добавлено в 11:36 ---------- Предыдущее сообщение было размещено в 11:29 ----------

Догляд за собакою при укусах змій і комах

В літній час досить часто собаки потерпають від укусів комах та змій, особливо часто це трапляється у тварин, які подовгу знаходяться в умовах вільного вигулу за містом. Укуси викликають різко хворобливі набряки тканин, в деяких випадках можливий розвиток гострих алергічних реакцій по типу анафілактичного шоку з летальним результатом, тому що більшість укусів супроводжуються введенням в кров (зі слиною) досить потужних алергенів, які є токсинами для організму собаки. У будь-якому випадку, необхідно перед виведенням собак у місця, де можливий напад на них різних комах (бджіл, мурах, ос, мух і т.д.), обробляти їх репелентами - препаратами, що відлякують комах і кліщів.



Що стосується змій, то більшість з них не нападають самі, а тільки будучи спровоковані, тому в місцях, де можлива зустріч з цими рептиліями (теплі, вологі, заболочені поля), краще собак не вигулювати.



Симптоми укусів в основному зводяться до появи дуже болючою припухлості, що різко збільшується у розмірах, іноді можливі загальні симптоми у вигляді задишки, ознобу, підвищеної температури, слабкості, іноді буває блювота; якщо тварина схильна до алергії, можливий розвиток алергічної реакції, що супроводжується набряком легенів, гострою серцевою недостатністю і летальним результатом.



Лікування полягає в знятті загальних і місцевих симптомів. Перш за все, необхідно дати собаці заспокійливе (настоянка валеріани, валокордин 1 крапля на 1 кг маси в чайній ложці води), знеболююче (анальгін, баралгін 1/2 - 1 таб.), протигістамінне (супрастин), - якщо немає блювоти. На місце укусу прикласти дезінфікуючий холодний компрес (лід з будь-яким місцевим антисептиком типу диоксидина, хлоргексидину тощо). При укусах змій категорично не рекомендується розрізати місце укусу. У будь-якому випадку вкушену тварину необхідно негайно доставити в найближчу лікарню для проведення антишокової і детоксикаційної терапії.



І ще один момент. При укусах змій специфічна сироватка тварині не вводиться. По-перше саме питання введення спірне, тому що до кінця не вивчено їх вплив навіть на людей, а по-друге, для введення сироватки необхідно точно знати вид змії, а повідомити це, як правило, власники не в змозі.

---------- Добавлено в 11:37 ---------- Предыдущее сообщение было размещено в 11:36 ----------

Допомога собаці при тепловому ударі та профілактика перегріву

Особливості терморегуляції собак роблять їх чутливими до високих температур, тому що охолодження організму відбувається за рахунок випаровування води з шкірних покривів і слизових оболонок, і зокрема, за рахунок посилення дихання. Таким чином, у собак, що мають будь-яку патологію верхніх дихальних шляхів або легенів, або особливості будови морди, а також гладкошерсті темні тварини (як відомо, темні предмети нагріваються швидше), мають підвищений ризик перегріву. Такі собаки особливо погано переносять спеку, тому що при наближенні температури повітря до температури тіла, охолодження за рахунок посиленого дихання стає менш ефективним.



Симптоми перегріву:

- виражена слабкість;
- слизові оболонки набувають спочатку яскраво-червоний, потім синюшний відтінок;
- дихання часте, гучне, іноді чутні вологі хрипи;
- слина робиться в'язкою;
- може бути блювота і втрата свідомості;
- зіниці розширені;
- температура тіла піднімається вище 40 ° С.



Заходи невідкладної допомоги включають в себе:

- охолодження собаки - перенести її в затінене, добре провітрюване прохолодне приміщення, облити холодною водою (але не перестарайтеся);
- введення заспокійливого серцевого препарату (повинен зробити ветлікар);
- в залежності від ступеня вираженості клінічних ознак проводиться відповідна терапія аж до протишокових заходів.

Профілактика зводиться до недопущення прогулянок в жаркі денні години, особливо з тваринами групи ризику; також не залишайте собак в машинах, що стоять на сонці, або в місцях, де вона не зможе знайти притінок, стежте, щоб у собаки було достатня кількість прохолодної води для пиття, не змушуйте їх довго перебувати на сонці в активному стані. При найменших ознаках перегріву завершуйте заняття чи прогулянку.



Пам'ятайте, що смерть в результаті перегріву може наступити в лічені хвилини!

---------- Добавлено в 11:39 ---------- Предыдущее сообщение было размещено в 11:37 ----------

Травматизм собак дома и на охоте
Взяв на себя большую ответственность воспитания и заботы о подружейной собаке, многие со временем понимают, что не готовы справиться с такой задачей и спешат избавиться от обузы. В лучшем случае продают или отдают даром, но не редкость просто выбрасывают, как случилось с одной трехмесячной сучкой курцхаара, которую поздно вечером выбросили с третьего этажа. Хорошо в это время женщина выгуливала своего спаниеля и подобрала щенка, выходила.



Но оказывается, даже если мы любим и лелеем наших четвероногих друзей, с ними случаются несчастья и болезни. Опять-таки некоторые выбрасывают, ведь трудно понять, что болит, и нужно затрачивать средства на лекарства, лучше новую собачку заведут. Другие ходят за своей престарелой собакой и терпят все непроизвольные пакости. Это большая и очень печальная тема, но раз мы любим, значит, хотим только добра.

Кроме хорошего корма и витаминов, необходимо обязательно делать прививки, следить за гигиеной и чистотой в доме. Допустим, что все это мы выполняем и хорошо знаем. Как мы кормим? Все собаки любят кости, и мнения о применении их в корм у специалистов расходятся. Я даю кости очень редко, но была такая ситуация, когда Джой грыз крупную кость, но вот он подходит и кладет голову мне на колени. Несколько минут глажу и встаю по своим делам. Курц идет за мной и снова тычет мордой, так продолжалось, пока я не присел и не открыл пасть. Оказалось, кость раскололась вдоль и оделась на челюсть. Перекусить сам не может и лапой никак не снять, да и я не без усилия снял такой капкан.

Практически все собаки подбирают что-то на улице, нужно стремиться отучить их от этого, хоть это очень сложно.

Помню, как у месячного Джоя постоянно вытаскивал из пасти стекло, окурки, камни. Я его даже звал "пылесос".

Повезло, за девять лет ничего не слопал опасного, но в этом году явно отравился. Сильная рвота, не ел, только через три дня отошел. Версия - что невдалеке от нас в селе держат дворняжку, суку. Потекла - понятное дело, набежали кобели. А кому нравится? Хозяин злился, говорил, что потравит. Но кто думал, что осуществит свою месть? Так в том году у друга по соседству с такими же симптомами неделю лежал курцхаар, а у соседки
кобелек дворняжки ушел в мир иной. Слов к делу не пришьешь, так и забыли. А этот год снова такая история: сначала мой, а на второй день - и друга. Собаки крупные, повезло, что дозу не просчитали, маловата оказалась.

Во время прогулок не редки случаи нападения бойцовых собак по неосторожности хозяев, а то и по их команде, это нужно предусматривать и не позволять отстаивать свою честь в драке. Это охотничья собака, ее дело - дикий зверь, которого она знает и имеет опыт борьбы с ним. Не лучше и сами люди, особенно в пьяном угаре, могут и ногой ударить, а то и бутылкой, потом сказать, что собака первая напала.
Конечно, стоило начать с того, что большая часть наших питомцев, а особенно охотничьих, гибнут под колесами машин.


Не гулять близ дорог, на охоте, если возможно появление транспорта, лучше взять на поводок. Проживая в городе, я обучал Джоя во время подхода к дороге останавливаться по команде "дорога". Можно и просто "стоять", вскорости он сам стал останавливаться и ждать моего подхода. В темное время суток не будет лишним надеть ошейник со светоотражателями, а еще лучше - с мигающими светодиодами. Последний, конечно, может и испугать прохожих, но зато позволяет контролировать собаку на прогулке и по возвращении с охоты.

Что еще относительно ошейников? На всех моих собаках и на собаках друзей висят жетоны с фамилией хозяина и номером телефона. Вещь необходимая и полезная, во-первых, поможет в случае пропажи питомца, если, конечно, попадет к добросовестному человеку. Во-вторых, если сделать из нержавеющей стали, то во время охоты блеск виден издали и в то же время дает понять другому охотнику, что это не гибридный волк и не бродячая дворняга. Я бы даже ввел такое обязательное правило для всех охотничьих собак.

Подстерегают наших псов в угодьях и браконьерские петли, не раз приходилось поволноваться за курцхааров, благо они высокие и попадаются в основном лапами, я даже с помощью Джоя снимал их в лесополосах. Примечу тропку, самому пролезть трудно, пускаю собаку, если прошел, то чисто. А вот спаниели попадают прямо по месту, жаль, не попадались эти умельцы "тихой" охоты. Попадают в шубы четвероногих охотников и травмирующие колючки дикой акации, приходилось вытаскивать не только из лап, но и с боков, лба и шеи. Там же могут оказаться и клещи, так что будет не лишним во время охоты периодически осматривать питомцев. Не забывайте глаза и уши. У своих легавых я платочком вытираю из глаз множество мусора и семян полевых трав. Любители пострелять по бутылкам оставляют нам невидимые капканы, из-за которых собака выходит из строя на много дней, а то и на весь сезон. Не делайте таких тиров и не позволяйте своим друзьям - стекло не растворяется и не гниет. Джой имеет такие шрамы. Да еще пару дырок в своей шкуре сделал сам, дважды неудачно проскакивая в промежутках железного забора, а там заусенцы. Теперь остались лысые места, не заросшие шерстью. А его сынок Курай, по неопытности, когда мы на открытии сезона кинулись тушить пожар,
рванул по дымящейся гари, попалил подушечки лап, правда, не сильно, могло быть и хуже.

И еще одна опасность, которой подвергаются охотничьи собаки: кроме невнимательных охотников,
бывает, получают заряд свинца и от хозяев, увлекшихся преследованием дичи. Контролируйте себя, если не видите собак. Они могут появиться на одной линии со зверем, легавая может погнать поднявшуюся близко
птицу, а лайка, тихо разбиравшая следы в камыше, ох как похожа на лисовина. Не добивайте подранка-утку, если помощник уже начал преследование, может случиться рикошет.

Еще куча непредвиденного, дай бог, чтоб с вами и вашими четвероногими охотниками ничего не случалось. Но не лишним будет иметь в мобильном не только номер скорой помощи, но и несколько номеров ветеринарных врачей. Не жалейте ни времени, ни средств на лечение своих друзей, знайте, что были бы они на вашем месте, поступили бы точно так же. Преданней существа не найдете, а тем более, если вас связывают тысячи километров охотничьих дорог, сотни ночлегов у костра, не один бутерброд, поделенный пополам. Как же можно посмотреть в эти глаза и предать?!


эти советы (и другие ) взяты тут