Ніколи я більш у своєму житті
Не пройдусь столичним Майданом,
Бо щойно мене просвітили менти:
Луценко в той вечір був п’яним!

Ніколи я більш не співатиму гімн,
Забуду і славу, і волю,
Бо досі у вухах луна навздогін:
Луценко хильнув алкоголю!

Не треба мені ні угоди з ЄС,
Ні добрих і чесних законів,
У мене сьогодні світоглядний стрес:
Луценко заклав за комір!

Студенти, яких лупцювали менти,
Нехай так не дихають тяжко,
Бо знають вони, знаю я, знаєш ти:
Луценко приклався до пляшки!

За всіх межигірських синків і за Бать
Я згоден отримати в харю,
Бо в скронях пульсує тривожний набат:
Луценко дерябнув стопарік!

Не варта країна моїх надзусиль,
Похміллям гірким оповитих.
Мов вирок Майдану, луна звідусіль:
Луценко вживав оковиту!

Тікати чимшвидше, чимдужче гребти –
Подалі з цієї планети!
Бо що з нами буде, як завтра менти
Знайдуть у Кличка сигарети?!

Юрко КОСМИНА